Механізми ниткопритягачів човникових швейних машин бувають шарнірно-стержневі (кривошипно-коромислові) (рис.1), важільно-кулачкові, важільно-кулісні (рис.2), ротаційні (кулачково-обертові) (рис.3).

Рис.1 Ниткопритягач шарнірно-стержневий (кривошипно-коромисловий)

Рис.2  Ниткопритягач важільно-кулісний

Рис.3 Ниткопритягач кулачково-обертовий (ротаційний)

Робота ниткопритягача полягає в тому, щоб у процесі утворення стібка подати нитку необхідної довжини для кожного етапу процесу, швидко затягнути отриману петлю, змотати з котушки верхню нитку, витрачену на стібок. Довжина нитки, яку потрібно подавати в різні етапи утворення стібка, різна.   

          Ниткопритягач буде виконувати свою функцію тільки тоді, коли довжина нитки, що подається або витягується ним, буде цілком відповідати потребі в ній для утворення стібка. Для того щоб зуміти оцінити роботу ниткопритягувального механізму, необхідно встановити, яка довжина голкової нитки буде потрібна для будь-якого моменту утворення стібка. Інтенсивне споживання голкової нитки починається з того моменту, коли голка, опускаючись, входить своїм вушком у матеріал. Чим нижче переміщується голка, тим довша потрібна нитка від ниткопритягача. Можна було би вважати з деяким припущенням, що в період проведення нитки через матеріал довжина споживаної голкової нитки дорівнює подвоєному переміщенню, пройденому вушком голки. При цьому необхідно врахувати, що затягування попереднього стібка ниткопритягачем відбувається в той момент, коли матеріал, що зшивається, вже перемістився механізмом подачі приблизно на половину довжини стібка. При шитті тонких матеріалів з невеликою довжиною стібка цю обставину можна не враховувати. Але при шитті товстих матеріалів, що вимагають більшої довжини стібка, цієї додаткової витрати нитки не можна не враховувати.

         Доки голка піднімається зі свого крайнього нижнього положення й носик човника входить у петлю, довжина необхідної нитки майже не змінюється, але щойно носик човника, захопивши петлю, почне обводити її навколо шпульки, споживання нитки різко збільшиться. Довжина нитки, що вивільняється ниткопритягачем, залежить з одного боку від положення вушка ниткопритягача, а з іншого – від положення нитконаправлювача. Якщо нитконаправлювач разом з регулятором натягу голкової нитки встановити вище, ніж нижнє положення вушка ниткопритягача, то довжина нитки, що вивільняється, буде зменшена. Оскільки довжина нитки, що вивільняється ниткопритягачем у кожний окремий момент, повинна перебувати в повній відповідності з довжиною нитки, що необхідна для утворення стібка, то вушко ниткопритягача повинно рухатися не довільно, а за цілком визначеним законом, у повній відповідності з рухом голки та човника.

Слід зазначити, що довжина нитки, що вивільняється ниткопритягачем, завжди повинна бути більше за її потрібну довжину. Невеликий надлишок, або резерв нитки, складає 15…20 %. У момент проколу матеріалу нитка може пошкоджуватися голкою. Щоб цього не відбувалося, у регуляторі натягу голкової нитки кожної швейної машини ставиться особливий пружинний компенсатор у вушко якого заправляється верхня нитка. Він зазвичай називається ниткопритягувальною пружиною й виготовляється з тонкого якісного дроту. Хід пружини легко регулюється упорною пластинкою, що обмежує підйом вушка пружини. Робочим органом механізму ниткопритягувача незалежно від його кінематичної схеми й конструкції звичайно є відросток ниткопритягача й робочим елементом цього відростка є вушко (крім обертового ниткопритягача), крізь яке заправлена верхня нитка. У практиці швейного машинобудування існує декілька типів ниткопритягувальних механізмів.

Нетипові ниткопритягачі